Онлайн кожен із двох сидить у власному вікні. Говоримо ми про те, що між ними.

З парами я працюю онлайн, і кожен із партнерів виходить на зв’язок зі свого місця, зазвичай в Google Meet. Приводи звернутися бувають різні – зрада, ревнощі, сварка, яка повторюється роками, або рішення, чи лишатися разом. Одні пари приходять посеред конфлікту, і кожен із двох чекає, що я підтверджу саме його правоту. Інші приходять в згоді, зі спільним запитом, і лише згодом з’ясовується, що в кожного з двох запит свій.

На спільних сесіях сварка, якщо вона спалахує, розгортається тут-таки, при мені, і її вже не доводиться переказувати. Тоді видно, що саме в ній повторюється від разу до разу. Буває, що двоє зійшлися саме тому, що їхні страхи пасують одне до одного. Той, хто боїться, що його покинуть, обирає партнера, який весь час стоїть однією ногою за порогом, а той, хто боїться близькості, знаходить того, хто наступає, і дістає законне право відступати. Кожна сварка підтверджує кожному з двох його давній страх, і тому повторюється.

Щоб це побачити, вистачає кількох спільних сесій. Далі починається робота, якої вдвох не зробити, бо кожен приніс в пару власну історію, а розбирати її при партнері означає говорити з оглядкою на нього. Тому, якщо є запит, робота продовжується індивідуально, і зміни в парі нерідко починаються саме звідти.

Привід для сварки щоразу інший, а тема в неї, хоч скільки приводів, та сама. Поки сварка звучить, обоє принаймні знають, де шукати одне одного.